Лекція 9. Ні столиця, ні провінція

З 1920-х років радянська влада все більше нагадує Російську імперію, але не часів Олександра III — радше Петра I. Ідеологія стає інструментом державної політики: будь-яке відхилення сприймають як втечу, а покарання слідує без зволікань. Та водночас це епоха розквіту ленінградської художньої школи, театр опери й балету імені С. М. Кірова, появи фільмів «Трилогія про Максима» та «Чапаєва», а також таких архітектурних об’єктів, як Тракторна вулиця й будинки на Карповці, побудовані Фоміним і Левінсоном. Особливо важливим був Дитячий редакційний відділ Держвидаву (Детгиз). Ленінград того часу — поєднання культурного піднесення й мороку. Про це розповість наступна лекція Лева Лур’є.