«Ніна Нікітіна зайшла в великий прохолодний вестибюль. На його порозі закінчувалася влада клімату, пір року й доби. Чи лютував над Ленінградом зимовий заметіль, чи безжально палило липневе сонце, — у новій будівлі Інституту експериментальної медицини був свій постійний клімат із твердо встановленою температурою й вологістю. Після вуличної спеки очищене повітря освіжало, наче морський бриз…»