Кожна епоха народжує своїх персонажів. Наприкінці 1980-х таким символом став Іван Мірошников — головний герой повісті та однойменного фільму Квена Шахназарова «Кур’єр». До «Кур’єра» в книгах і кіно майже не траплялися такі вільні молоді люди: Іван розмовляє з дорослими без робості й знизу вгору, легко сперечається нарівні, не визнає авторитетів, яким треба поклонятися, і руйнує звичні шаблони. Але за зовнішньою зухвалістю уважний глядач і читач помітить внутрішню невпевненість: це хлопець, який іще не зрозумів, як саме хоче влаштувати своє життя, але вже твердо знає — жити за нав’язаними кимось правилами й «пристойностями» він не збирається.
— Про що ти мрієш?
— Пальто купити, зима на носі, а мені нема в чому ходити.
— Ось, тримай пальто! Воно мені все одно не потрібне, скоро в армію йти. А ти носи його й мрій про велике…
Покоління Івана Мірошникова та його друга Базіна, який мріяв про нове пальто, уже не сприймає їх як «дітей» — вони самі стають «батьками». Але все ж вони й далі впізнають одне одного за репліками з «Кур’єра», серед яких головна — «Мрій про велике…».