«Мені потрібні гроші, — пояснюю я й чую, як мій власний голос видає мене: звучить невпевнено й жалюгідно. Його губи розповзаються в ліниву ухмылку. Точно він уже знав відповідь на моє запитання — і тепер просто отримує підтвердження.
— Невже… І скільки?
Багато. Дуже багато.
Я називаю суму. На слух вона здається ще безглуздішою. Занадто багато.
— Думаєш, що ти цього варта?
Нестерпимо хочеться опустити очі. Сховатися від сорому, але в мене немає вибору. Треба. Повинна. Зобов’язана.
Ці слова вибиті, як татуювання в моєму мозку. Я стою.
Хмикає.
— Ну то опускайся на коліна і покажи.
Мені були потрібні гроші. Негайно. В обмін на них я була готова розплатитися своїм тілом, але віддала серце. А той, кому я його протягнула, розтоптав моє кохання.
Містить нецензурну лайку.