Дитячі прізвиська мають звичку прилипати назавжди. Особливо коли тобі сімнадцять, ти закохана у найкращого друга, а він досі не помічає, що ти виросла.
Рома знає її все своє життя. Знає, як вона лазить по деревах, грає у футбол і ніколи не плаче. Але він не знає, як у неї перехоплює подих, коли він усміхається. Як вона засинає, думаючи про нього. Як їй боляче слухати розповіді про його нові захоплення.
Майя готова на все, аби він побачив у ній не просто подругу. Але чи готова вона до того, що може втратити його назавжди? І хто взагалі вигадав таке кохання, яке здатне зруйнувати навіть найміцнішу дружбу?