Яким може бути кохання? Блискучим і яскравим, як конфетті, що розсипається? Чи задушливим — таким, що тягне тебе на саме дно? Усе почалося з візиту поліції, коли до дому Хеъчжу, яка нічого не підозрювала, прийшов слідчий. Її хлопець Херок зник після їхнього побачення біля водосховища. На березі знайшли білі кросівки, що належали одному з них. Улаштувавшись у вітальні, Хеъчжу розповідає історію тих кросівок. Історію, що почалася з пильного погляду юнака, який розбив колишню Хеъчжу на шматки. Вона змінилася заради нього. Стала тією версією себе, що відповідала його бажанням. Це ж нормально. Бути чиєюсь власністю — це й значить кохання, хіба ні?