Проще перелічити, чого Василь Уткін не робив — людину, яка, якщо й не перевернула все з ніг на голову, то помітно змінила російську культуру спортивного коментування. Важко підібрати слова, щоб пояснити, чому книга, про яку він мріяв — «про життя, друзів, випадкові зустрічі й різні пригоди» — вийшла вже після його відходу, але водночас ніби створена в його незмінній, хоч і невидимій присутності. Тут друзі та колеги, а місцями й сам Василь, діляться історіями та байками, перемовляються через інтерв’ю й записи в блозі, сперечаються та відповідають одне одному, міркують про спорт і азарт, любов і ненависть, про дилетантів і майстрів, десь хитрують, десь сумують — одним словом, проживають життя, яке без Уткіна було б зовсім іншим.