Смішна й глибока, проста й складна, цілком непередбачувана й неймовірно зворушлива — «Книга тіней», що пролежала в папці понад десять років, уперше була надрукована в журналі «Постскриптум» у 1996 році, після чого роман висунули на премію Букера.
Тримайчись осторонь від літературного шуму, ні в якому разі не просуваючи свої книги, переїхавши з Росії до Данії займатися соціальною та науковою роботою, Клюєв отримує цілодобові овації — від вдячних читачів усіх вікових категорій. Можливо, тому що Клюєв не зовсім пише: Клюєв — грає. З героями, з читачем, із самим собою і, найголовніше — зі Словом, так що мимоволі замислюєшся і про власну мову, і про те, як з’явилися в нашому побуті ті чи інші словечка.
Кожна його книга — поєднання казки (яка є брехнею, але з дуже тонким і влучним натяком), реальності та потойбічного. Окрім цікавих сюжетів приваблює й сам манер оповіді. А якщо співвідносити, але ні в якому разі не порівнювати, то роман асоціюється з «Майстром і Маргаритою» — своєю заплутаністю та всеохоплюючою філософією.