Книга дідуся

Минулий час повторюється. Старі історії дивовижно схожі на те, що переживаємо ми в наш час. Давнє й звичне руйнується, а нове ненадійне. У чому справжнє щастя, радість життя? Євангеліє, яке полюбила Магдалина, допомогло їй у скрутну хвилину життя.

Вона безпорадна і беззахисна — маленька дівчинка, загублена в великому, заплутаному й підступному світі. Але знову й знову слова Священної Книги втішають її. Більше того: ніби міцна стіна оточує Магдалину. Це люблячий Бог, який, піклуючись про неї, оберігає її та проводить крізь, здавалося б, неподоланні перепони.

Стояв прекрасний лютневий день. М’яке повітря несло в Італію ніжний подих весни; відчувалося її наближення. Пагорби, що оточували місто Флоренцію, починали зеленіти під могутньою дією сонячних променів. Саме в цю мить велике світило поступово зникало за горизонтом, лишаючи довгий вогняний слід на старовинній церкві св. Марка, але й він, своєю чергою, щезав за останніми фіолетовими тінями заходу.

У самій бідній і найбільш заселеній частині цього міста серед квітів розмовляли між собою дві жінки. Вони сиділи на порозі крамниці керамічних виробів. Та, що була молодшою, хитала дитину на руках; інша, літня, ще досить вправно плела місцеву соломку, призначену для пошиття капелюхів…