Цвинтарні історії
7 год. 1 хв.
Мова
російська
Автор
Борис Акунін
Автор
Григорій Чхартішвілі
Читець
Олександр Філіпенко
Читець
Григорій Чхартішвілі
Опис
Книга нарисів і новел у стилі детективного трилера «Кладбищенские истории» складається з шести самостійних глав, кожна з яких присвячена одному з найвідоміших і найзагадковіших кладовищ світу:
Донське кладовище (Москва)
Хайгейтське кладовище (Лондон)
Кладовище Пер-Лашез (Париж)
Кладовище Грін-Вуд (Нью-Йорк)
Іноземне кладовище (Йокогама)
Кладовище Патріархів на Оливній горі (Єрусалим)
Кожна з глав, своєю чергою, поділяється на два різнорідні за стилем і жанром фрагменти: документальний нарис-есе, автором якого слід вважати Григорія Чхартишвілі, і художню детективну новелу, написану «рукою» Бориса Акуніна. Таким чином, книга являє собою ніби плід колективної творчості — рівноправного співаторства двох письменників: реального й вигаданого.
«…Я писав цю книгу довго, по одному-два шматочки на рік. Не такий це предмет, щоб метушитися. Та й потім було відчуття, що це не просто книга, а певний шлях, який мені потрібно пройти, і бігати навздогін — недобре: можна з розбігу пропустити поворот і збитися з дороги. Іноді я відчував, що пора зупинитися, почекати наступного сигналу, який кличе далі.
Ця дорога виявилася довжиною аж у п’ять років. Почалася вона від стіни старого московського кладовища й повела мене дуже-дуже далеко. За цей час багато що змінилося, “і сам, підвладний загальному закону, я змінився” — роздвоївся на резонера Григорія Чхартишвілі й масовика-вигадника Бориса Акуніна, тож книжку дописували вже вдвох: перший займався есеїстичними фрагментами, другий — белетристичними. Також я дізнався, що я тафофіл, “любитель кладовищ” — виявляється, існує на світі таке екзотичне хобі (а в деяких і манія). Але тафофілом мене можна назвати лише умовно — я не колекціонував кладовища й могили. Мене ж цікавила Тайна Минулого Времені: куди воно дівається й що відбувається з людьми, які його населяли?.."
© Б. Акунін
©&℗ ТОВ «Імперія звука» 2006
©&℗ ФОП Воробйов В.А. В.А.
©&℗ ВД «СОЮЗ»
Донське кладовище (Москва)
Хайгейтське кладовище (Лондон)
Кладовище Пер-Лашез (Париж)
Кладовище Грін-Вуд (Нью-Йорк)
Іноземне кладовище (Йокогама)
Кладовище Патріархів на Оливній горі (Єрусалим)
Кожна з глав, своєю чергою, поділяється на два різнорідні за стилем і жанром фрагменти: документальний нарис-есе, автором якого слід вважати Григорія Чхартишвілі, і художню детективну новелу, написану «рукою» Бориса Акуніна. Таким чином, книга являє собою ніби плід колективної творчості — рівноправного співаторства двох письменників: реального й вигаданого.
«…Я писав цю книгу довго, по одному-два шматочки на рік. Не такий це предмет, щоб метушитися. Та й потім було відчуття, що це не просто книга, а певний шлях, який мені потрібно пройти, і бігати навздогін — недобре: можна з розбігу пропустити поворот і збитися з дороги. Іноді я відчував, що пора зупинитися, почекати наступного сигналу, який кличе далі.
Ця дорога виявилася довжиною аж у п’ять років. Почалася вона від стіни старого московського кладовища й повела мене дуже-дуже далеко. За цей час багато що змінилося, “і сам, підвладний загальному закону, я змінився” — роздвоївся на резонера Григорія Чхартишвілі й масовика-вигадника Бориса Акуніна, тож книжку дописували вже вдвох: перший займався есеїстичними фрагментами, другий — белетристичними. Також я дізнався, що я тафофіл, “любитель кладовищ” — виявляється, існує на світі таке екзотичне хобі (а в деяких і манія). Але тафофілом мене можна назвати лише умовно — я не колекціонував кладовища й могили. Мене ж цікавила Тайна Минулого Времені: куди воно дівається й що відбувається з людьми, які його населяли?.."
© Б. Акунін
©&℗ ТОВ «Імперія звука» 2006
©&℗ ФОП Воробйов В.А. В.А.
©&℗ ВД «СОЮЗ»
07:49
1
10:01
2
12:39
3
15:14
4
07:13
5
03:36
6
16:36
7
06:53
8
14:46
9
08:47
10
10:06
11
13:34
12
10:06
13
08:58
14
11:35
15
11:43
16
11:24
17
12:21
18
11:46
19
13:39
20
10:19
21
10:39
22
11:38
23
13:28
24
10:54
25
11:56
26
11:46
27
10:55
28
10:10
29
14:58
30
10:01
31
13:03
32
14:27
33
11:42
34
18:30
35
08:55
36
09:31
37
