— Попалася! — кажу перше, що спадає на думку.
Берусь за плечі й відчуваю тремтіння її тіла, розвертаю й притискаю спиною до себе.
— Дивись, — киваю на вікно, за яким розгортається гаряча сцена.
— Тобі подобається?
— Ні… — верескне вона.
— Тобі подобається, — констатую я, відчуваючи, як вона трохи напружує стегна.
— Хотіла б опинитися на місці цієї жінки?
— Н-ні… — шепоче вона.
— Тоді, якщо ти не готова до світу дорослих розваг, не йди туди, куди тобі заборонили приходити, — вимовляю суворо, але все так само тихо й відпускаю незнайомку.
Маленький полохливий кролик.
Донька священника, вчителька музики, солодка Дейзі.
Наполеглива волонтерка — спочатку сама рвалася в мій дім, а потім втекла, викликавши в мене залежність.
Я знайду тебе, Кролик. І тоді звичайним різками справа не обмежиться.