Рання повість Лева Толстого «Козаки», створена у 1852 році, виросла з його власного кавказького досвіду. Це розповідь про людину, яка намагається вирватися з порожнечі світського кола й знайти справжнє, не вигадане життя.
Молодий дворянин Дмитро Оленін прощається з московськими знайомими, п’є вино й хвилювано міркує про зміни, що чекають попереду, — а зранку вже трійка мчить його на Кавказ.
Віддалившись від столичних салонів, серед станичних козаків і суворих гір, Оленін ніби потрапляє в іншу реальність. Тут діють інші правила: простіші, жорсткіші, але водночас вільніші. Він захоплюється козачкою Мар’яною і зближається зі старим мисливцем Єрошкою — людиною цілісною, без удавання, яка живе в злагоді з природою та власною совістю. Але чи зможе вихованець міста стати своїм у цьому світі — чи так і залишиться чужим?
Повість була високо оцінена сучасниками. Тургенєв у листі до Афанасія Фета визнавав: «Чим частіше я перечитую цю повість, тим більше переконуюся, що це chef-d'oeuvre Толстого і всієї російської оповідної літератури». Бунін також не раз повертався до «Козаків» і щоразу писав про них із захопленням.
Сам Лев Миколайович називав цей твір найкращим із написаного ним. У ньому чутно подих кавказьких гір, відчувається тяжкість вибору, мерехтить світло свободи й лунає гірка думка: від себе не сховатися. А межа між мрією та дійсністю іноді тонка, як гірський туман. Пориньте в цю історію в блискучому виконанні Григорія Перелі!