«Пишечка», так називав мене тато. Люблячи, звісно…
А ще задля батьків я обрала професію й погодилася познайомитися з «ідеальним майбутнім чоловіком».
Я ж не думала, що закохаюся в цього нахабного мажора. І зовсім не припускала, що він граючись розіб’є моє серце.
Майже вивернулася навиворіт, щоб стати найкращою версією себе й помститися. Але від цього не стало легше…
Зустрівши на своєму шляху грубого й прямолінійного чоловікана, я не чекала, що саме він залише мої рани й навчить мене любити. До речі, й він таких планів не будував. Ми обоє потрапили в капкан, з якого немає вороття. Та й не треба…