П’ятнадцятирічна Зоя вперше їде з дому — від люблячої родини та улюбленої Одеси — в Деревню сіоністських піонерів, ізраїльську школу-інтернат. Ще зовсім недавно вона не здогадувалася про свої єврейські корені, але після колапсу СРСР її життя, як і життя багатьох її колишніх співвітчизників, стрімко змінюється. Зої належить дізнатися правду про минуле своєї родини та познайомитися з реальністю іншої країни, яка, навіть не намагаючись сподобатися, стане для неї не менш близькою. Дівчинка з Одеси відчайдушно бореться з непростим завданням: відкриваючись новому, зберегти вірність тому, що вона лишила позаду, — і залишитися собою. У тонкому, іронічному та дуже людяному романі Віки Ройтман історія дорослішання підлітки, яка вчиться справлятися з бурхливими почуттями та приймати самостійні рішення, нерозривно пов’язана з атмосферою дев’яностих — з їхньою гострою сумішшю розгубленості й надій на порозі світу, що розчиняється.