– Я не міг стриматися. Я так скучив, Анюто, – лунає до болю знайомий голос.
Я заходжу на кухню, де застаю свого власного чоловіка з матір’ю мого новоспеченого зятя і за сумісництвом моєю найкращою подругою.
– Діма? – піднімаю брову, але тримаю себе в руках. – Аня?
– Іро, я зараз усе поясню, – починає чоловік.
– Тату? – лунає за моєю спиною. Наша донька в жаху. – Що ти… ви тут робите?
У день весілля доньки мій дорогий чоловік зрадив мені з моєю найкращою подругою. Як банально. Але найгірше те, що тепер ми з нею родичі, адже син тієї самої невдалої подруги щойно одружився з моєю донькою.