Зрада. Не прощу тебе, зраднику

За дверима кабінету мого чоловіка я чую незнайомий жіночий голос.

— Макар, візьми мене, будь ласка! Я так за тобою скучила!

— Ти з’явилася до мене на роботу в перший же день після моєї відпустки? — чую гарчання мого чоловіка.

Двері, що ведуть у кабінет мого чоловіка-перевертня, злегка прочинені. І я вирішую заглянути у щілину, що ж відбувається в кабінеті мого чоловіка-зрадника.

Усередині мене все обривається.

Мій чоловік зраджує мені з його секретаркою. І, судячи з усього, давно…

Зрадник! Мерзотник! Ненавиджу!

— Ти аж два тижні провів із іншою! — гаряче скрикує коханка мого чоловіка.

— Напевно, втомився від невмілих пестощів твоєї дурненької.

— Ця дурненька, взагалі-то, моя дружина, — сміється Макар.

— Але ж вона вміє лише котлети готувати. До речі, смачні виходять, але…

Не в силах терпіти це знущання над собою, я рішуче штовхаю двері, видаючи свою присутність.

— Я не завадила? — питаю я не своїм голосом від горя й злості.

У книзі використовувалась музика Дар’ї Озеріної.