Після аварії я опинилася в тілі королеви Ізабелли. Тобто я найсправжніша попаданка. Здавалося, я королева — але не тут і не так. Її чоловік її зневажав, навіть не відчував до неї нічого, крім презирства. Але я не вона, і терпіти це не стану. У перший же день король викликав мене до себе:
— Нам треба розлучитися…
— Так.
Я зрозуміла. Де треба підписати?
— Навіть якщо ти прикинешся бідною й жалюгідною Ізабеллою, це не… Що? Я зробила байдужу гримасу й помахала паперами:
— Я закінчила. Тепер я можу піти?
Не чекаючи його відповіді, я розвернулася й грюкнула дверима. Але я аж ніяк не очікувала іншої реакції короля.