Сучасники сумного російського офіцера, якого заслали на Кавказ, цілком обґрунтовано вважали його «реплікою» Октава де Т. — героя роману Альфреда де Мюссе (1810–1857) «Сповідь сина віку». Настав час віддати літературний борг — представимо Октава сьогоднішньому російському читачеві як французького Печоріна. Роман Мюссе, присвячений трагічному коханню юного Октава до Брігітти, так само як і геніальний лермонтовський роман, значно ширший за особисті переживання героїв — це сповідь покоління розчарованих, таких добре знайомих нам «зайвих людей». Так, вони жили не лише в Росії. І не лише у Франції. Цікаво взагалі задуматися, звідки вони час від часу беруться. «Там, де політика і соціальні настанови влади позбавляють молодь перспектив, а її енергію спрямовують на обслуговування власного виживання; там, де ентузіазм тих, хто створює культуру, знищується грошима і самою можливістю продаватися; там, де релігія перетворюється на формальне обрядоверство, а мораль стає хіба що приводом для зубоскалення, — там достатньо нікчемного приводу, легкого спалаху, якоїсь нещасної любові, щоб нікчемність буття набула всесвітніх масштабів» (Михайло Яснов).