До п’ятдесяти років Лев Миколайович Толстой уже був письменником світового масштабу: автором романів, що принесли йому невмирущу славу. У нього була сім’я, велике маєтне, багато дітей, міцне здоров’я — зовні він виглядав по-справжньому благополучною людиною. Та саме тоді він гостро відчув втрату сенсу: звичні й раніше безперечно важливі речі раптом здалися порожніми, а думки «для чого?» і «що буде далі?» виникали дедалі наполегливіше.
«Сповідь. Про життя» — максимально особистий розповідь Толстого про той час, коли він почав віддалятися від художньої літератури й естетичних ідеалів та звернувся до пошуку «практичної релігії», яка не обіцяє блаженства після смерті, але здатна дати опору й радість у земному житті. Письменник без прикрас описує шлях від відчаю до внутрішнього прояснення, заново перевіряючи на міцність власні переконання і саме поняття сенсу життя.
«Сповідь» — 3:12:00
«Про життя» — 6:30:00
©&℀обьев В.А. ©&??