Шукай мене в Росії. Щоденник «східної рабині» в німецькому полоні. 1944–1945

У 2005 році була опублікована автобіографічна книга Віри Павлівни Фролової «Ищи меня в России» («Знайди мене в Росії»). Видана невеликим накладом — лише 500 примірників, — вона одразу перетворилася на бібліографічну рідкість: у об’ємному томі читачам були представлені щоденники, які Віра, ще зовсім юна, вела в німецькому полоні в 1942–1945 роках.

«Мені було 17 років, коли передмістя Ленінграда Стрельну, де я народилася й навчалася в школі, окупували німецько-фашистські війська. А навесні 1942 року нацисти вивезли мене з мамою до Німеччини, де ми стали “остарбайтерами”, інакше кажучи “восточними рабами”…» — так Віра Павлівна писала в передмові до першого видання. За цим стриманим, майже сухим переказом особистої долі слідує документ виняткової сили — свідчення очевидця й учасника однієї з найжахливіших трагедій ХХ століття.

«Після звільнення нас радянськими військами в березні 1945 року ми повернулися на Батьківщину. Єдиним моїм “трофеєм” з Німеччини тоді був потертий солом’яний “саквояж” із пачкою щоденникових записів…» Ці тексти, місцями зроблені на уривках паперу з пакувань від німецьких добрив, Віра Павлівна зберігала все життя й сама підготувала до видання.

Хроніка чотирьох років, прожитих у неволі, склала чотири частини книги «Ищи меня в России» («Знайди мене в Росії»). До цього тому включено третю і четверту частини щоденника Віри Павлівни Фролової — записи про події 1944 і 1945 років.