Черга страшних убивств — безжальних, підступних, ретельно спланованих і таких, що потребують неабиякої майстерності, — потрясає тісний світ елітного суспільства, яке вже давно відгородилося від життя неприступним парканом. У житті цих людей було все, що давало повні підстави порівнювати його з раєм. Але цей рай аж ніяк не подарували їм десь зверху. Його будували вони самі — цеглина за цеглиною, складаючи огорожу, а тонкими стеблинками висаджуючи в райську землю майбутні гаї. І коли вони вирішили, що їхній власний персональний рай нарешті зведений на цій грішній землі, раптом з’ясувалося: у ньому оселилося страшне створіння — хитре, звивисте, кровожерне. Чужих сюди не пускали, тож залишалося лише одне — хижак народжений і вигодуваний тут; він не що інше, як породження рукотворного раю.
Марина Юденич — одна з найпопулярніших сьогодні письменниць Росії, перші романи якої розійшлися небаченими тиражами. І в новому романі вона лишається собою: відчуття постійної присутності негласних свідків і посланців вічності не відпускає читача до останньої сторінки, доки не розкривається страшна таємниця того, хто стало породженням раю. І тоді непомітно приходить думка: рай і пекло, гріхопадіння й подвиг — хіба не співіснують вони в наших душах, у вічній боротьбі, але й у вічній єдності? І якщо вдуматися, страшний монстр, що вирвався на волю, пожирає лише обраних.