Інсайт. Його одержимість

«Ти… не був… другом… мого… батька», — вичавлюю я, стискаючи пальцями куртку на грудях.

На тому кінці дроту повисає тиша, але я кожною клітиною тіла відчуваю напружене дихання Костіни.

— Де ти? — глухий голос чоловіка б’є по моїх нервах, наче по струнах.

— Яка різниця! — випалюю, зриваючись на крик. — Ти весь цей час мені брехав! Ти не був другом мого батька! Я все згадала! Ти хотів мене забрати! Ти хотів на мені одружитися!

***

Прокинувшись після автомобільної аварії, я не змогла згадати ні свого імені, ні минулого. Чоловік, який приїхав по мене в лікарню, стверджує, що він був найкращим другом мого батька. Але що, як це і є те саме зло, якого варто остерігатися?