Князь Мишкін, головний герой знаменитого роману Ф. М. Достоєвського «Ідіот», несе людям проповідь співчуття, прощення, милосердя й братерства. Однак його надії руйнуються: убивцею стає «хрестовий брат» Рогожина, гине «красуня» Настасья Філіппівна… І все-таки без таких людей, як князь, світ не існує. «Він тільки торкнувся їхнього життя», — пише Достоєвський. — «Але де б він не торкався — всюди він залишив незвідану риску».
Такі насичені сюжети завжди « приречені» викликати в читача автоматичний ефект присутності. Секрет не лише й не стільки в подієвих перипетіях, а в блискуче прописаних персонажах і в електричних розрядах між ними.
У підсумку, ефект присутності перетворюється на «ефект співучасті»: занурюючись у роман, ви спершу стаєте невидимим свідком подій, а потім зливаєтеся з головним героєм так міцно, що дивитеся його очима й міряєте його світ биттям власного серця. І тоді виникає головне питання: як вижити у світі, який здавався вигаданим і раптом став таким реальним, і як тут не збожеволіти.
Зрештою, чи може суспільство визначати ступінь чиєїсь «нормальності»? І загалом — хто з нас князь Мишкін?