Хроніка грузинської подорожі, або Історія одного кутежу з картинками та рецептами

Геннадій Йозефавичус — мандрівник, автор сотень статей і тисяч колонок, любитель поїсти й випити, колекціонер, фотограф і журналіст — написав книгу, завдяки якій ви точно полюбите Грузію та її кухню. Автор і його друзі, художники Тотіба́дзе (та інші), так самовіддано смачно й багато їдять та п’ють, що хочеться негайно до них приєднатися. Спочатку в Москві. А потім уже в Грузії, куди вони вирушають у велике гастрономічне подорожування по Закавказзю. Герої проводять у Грузії всього тиждень, а встигнуть з’їсти й випити — на пів життя вперед. Мцхета, Кахетія, Тбілісі та околиці, маєтки грузинських князів із незмінними винними підвалами та замки місцевої богеми з картинними галереями — точно вразять уяву слухача. Грузинський гуляння — осмислене й людяне — неодмінно включає шашлики різних сортів, п’яного фореля, хінкалі, пхалі, чихіртму та дивовижні місцеві вина. А також колоритні спеціалітети на кшталт котлет із яйцями або мацоні з молока буйволиці. До речі, чи знаєте ви, що окрім білого й червоного вина існують і золотисте та рожеве? Під час подорожі вони навіть піднімуться на Казбегі, щоб у ресторані майже райського готелю скуштувати фірмові хачапурі та каурму. А ще — заспівають о́ди придорожнім харчевням, які в Грузії, здається, можуть посперечатися навіть із ресторанами. Адже тут подають найкращі правильні хінкалі зі свининою і чачу. До речі, рецепти всієї найсмачнішої та найдивовижнішої (включно з знаменитим антипохмільним супом із яйцем) вас чекають наприкінці книги. І складені вони так, що встояти й не приготувати практично неможливо. Паралельно з описами гулянь і смакування страв автор знайомить нас із грузинською історією та культурою — від давніх монастирів до сучасних художників-примітивістів. Автор знає толк і в справжній кухні, і в подорожах, і в російській літературі. Його бездоганно іскрометний стиль змушує згадати книги Довлатова, Бітова й Венички Єрофєєва (тим паче текст рясніє алюзіями та ремінісценціями, починаючи із знаменитого «І негайно випив»). Ця книга буде цікавою тим, хто сумує не лише за високою кухнею, а й за високою російською літературою. Слухати її легко й навіть весело, але вона залишає глибокий і приємний післясмак. Прямо як грузинська кухня.