Без сумніву, найкращий твір одного з найвеликих казкарів у світовій історії. Написати таке просте й водночас складне за змістом може лише той, хто всім СЕРЦЕМ розумів людську сутність. Чого хотів від життя Петер Мунк? Хіба що просто прожити його НЕ ТАК, як було написано йому долею. Щастя для Пітера — бути як Єзекіїль Товстий, у якого удача в грі в кості, здавалося, не закінчиться ніколи. І Петер отримує таку можливість, але, на жаль, це не приносить йому щастя.
Просте бажання, виконане стараннями Скляночоловічка, приводить його до загадкового лісоруба-сплавника Міхеля, який обіцяє зробити Пітера багатим і респектабельним, а значить «щасливим» чоловіком. А що взамін? Його серце! Адже ця «річ» заважає приймати обдумані й прагматичні рішення, штовхає на легковажні вчинки, та й загалом це шкідлива у всіх відношеннях річ — наявність чи відсутність якої рівно ні на що не впливає. Петер погоджується, але невдовзі розуміє: він втратив значно більше, ніж придбав.