"Майстер короткої фрази й великої форми…" — таким є Сол Беллоу, якого неодноразово називали найзначнішим англомовним письменником другої половини ХХ століття. Його талант відзначено найвищою літературною нагородою США — Пулітцерівською премією — та найвищою літературною премією світу — Нобелівською.
У журналі Vanity Fair справедливо написали: «Беллоу — найбільш видатний американський прозаїк поряд із Фолкнером».
Про цей роман Генрі Міллер сказав: «Я тільки мрію так писати».
Цим романом захоплювалися Курт Воннегут і Джозеф Геллер.
Цей роман критики одностайно визнають одним із найкращих американських творів ХХ століття. Рок-музиканти присвячували йому пісні, він ліг в основу лібрето популярної рок-опери, а також однієї з серій культових «Секретних матеріалів».
Але чим же так заворожила і літературознавців, і письменників, і найзвичайніших читачів історія старіючого мільйонера Юджина Хендерсона, який утік від звичного життя до Африки й став королем дощу в маленькому бідному племені?