Гриви

У вигині річки, що бере початок у смердючих Стьриговських болотах, виросло село Гриви. І це ні яке-небудь занепале селище на три хати, ні. Там є й пошта, й магазин, є школа і краєзнавчий музей. Щоправда, кладовища немає. Колись навіть був колгосп, але то чи не витримав він перебудову, то чи самі Гриви не захотіли перебудовуватися — мінятися разом із новим, чужим світом — хто його знає?

Життя в Гривах тече повільно, так само, як бурі води річки, яка подарувала селу назву. А дільничний — «вічний капітан» Велесницький, віддавшись такому ж плину рутини, дрейфує, відлічуючи дні до пенсії.

Та наприкінці літа життя дає крен — щось пробиває брешь у реальності. Дитячі байки набувають плоті. А шепіт стареньких стає тривожнішим, погода — примхливішою, природа — жорстокішою, а незграбні тіні в кутках хат — густішими й поважнішими. І до всього — підліткова донька падає на долю дільничного як сніг на голову, коли в Гривах стає небезпечно навіть місцевим. І коли все вийде з-під контролю, перед Велесницьким постане дилема: діяти за протоколом чи вдатися до найжорстокішої зброї Божої — отця Умата.