Гіркий цукор

Галичина, 1853 рік. Найпромозковіша й найделікатніша зимa за всю пам’ять розорила поля, а слідом за голодом на людей обрушується смертельна епідемія холери. У пошуках порятунку й надії на гідне життя галичани вирішують виїхати: вони пливуть на Кубу, розраховуючи заробити на цукрових плантаціях. Та дорога й нова «робота» обертаються такими випробуваннями, яких їхня довірлива уява не могла передбачити.

Це реальна історія тисячі семисот юнаків, що вирушили на Кубу за заробітком — і потрапили в рабство з волі Урбано Фейхоо де Сотомайора, уродженця Галичини, який осів на острові.

«Бібіана Кандия змогла витягнути з забуття історію галичан, яких у XIX столітті перетворили на рабів на Кубі. У її прекрасній прозі чутно голос кожного, хто відправився в те плавання, не знаючи, що чекає на нього по той бік». – Ребека Гарсия Ньето