Імперія готується до війни, змовники десь гуляють на свободі, вигнанців замкнули в стінах академії, а я… я розчищаю своє родове гніздо, кожну секунду боячись провалитися ногою в прогнилу підлогу або задихнутися від пилюки, витрушуючи старі завіси. Я не хотіла бути тут. Мене привезли… ну, не силою, звісно, але спробуй відмовити спадкоємцю, який виявив до тебе милість! Ось я й сиджу в своєму маєтку, намагаючись розібратися, як тепер жити далі. А в сусідній кімнаті сидить Гнів Імператора. І чекає на нас вимушене співжиття, яке супроводжує навчання недбалої адептки — тобто мене! — і суд зі «складенням присяги» владарю імперії в кінці тижня… Загалом, похмурі перспективи. Усе, як я люблю.