Я дав імператору корону. Вірним мені князям — багатство й владу. Країні — майже чверть століття спокою й миру. Я був готовий до всього, навіть до власної смерті.
Але мене підвели. Мене лишили в небутті на довгі десять років і повернули в цей світ лише тоді, коли позичене благополуччя почало тріщати по швах.
На дворі дві тисячі п’ятнадцятий рік, майже вся моя родина знищена, Імперія на порозі війни, а все, чим я розпоряджаюся, — нове юне тіло, наділене силою Конструктів… Не так уже й погано. Особливо якщо знаєш, з кого питати за все, що сталося.
Мене звати Володимир Осторогорський. Один раз я навів порядок у столиці — і зроблю це знову. Хочете ви цього чи ні.