Ну що, настав час Фраксу вибратися з рідного, але до неподобства неприємного взимку Турая й вирушити далеко на південь, на архіпелаг ельфів. Звісно, не зовсім з власної волі — бо за власною волею ніхто б його туди й не пустив. Та один із ельфів, бойових товаришів Фракса, звернувся до нього по допомогу. Річ у тім, що Еліт, доньку цього самого ельфа, звинувачують у пошкодженні Древа Хесуні — об’єкта поклоніння та джерела життєвої сили ельфів. Докази проти Еліт виглядають незаперечними… А після прибуття Фракса на острів до списку звинувачень додається ще й вбивство Верховного жерця Древа. Здавалося б, врятувати підзахисну неможливо — зрештою, це майже визнає сам Фракс…