АРТЕМ
Футбол для мене — не захоплення, а сенс життя.
Звичайному хлопцю раптом усміхнулася удача: мене беруть у московський топклуб «Тор». Я думав, що найскладніше тут — витримати характер Матвєя, жорсткого й вимогливого капітана. Але справжнім випробуванням стала Віка.
Вона — донька тренера, і прізвисько Чортеня їй підходить ідеально. Зухвала, колюча, ночами пропадає на стадіоні з гітарою. Я закохався — у неї, у її мелодії — і був готовий присвячувати їй кожен забитий м’яч.
У кожного своя гра, але доля зіграла з Вікою жорстоко: одним ударом перекреслила її мрії й затягнула у відчай і темряву.
Я не дозволю їй залишитися з цим сам на сам. Я стану її світлом.
ВІКА
Мене бісить, коли мене називають милою. І футболісти, які думають, що можуть до мене підкотити.
Але від Артема чомусь приємно чути компліменти.
Я швидко зрозуміла, як легко взяти цього красунчика під контроль, і вирішила відібрати в нього те, чим він дорожить.
Коли батько заявив, що збирається виліпити з Артема чемпіона, я вигадала свій метод виховання. Головне — щоб він не дізнався, що я граю в рок-гурті.
Я марила сценою та славою, але на шляху до мрії мене спіткав удар, після якого всередині все тріснуло.
Тепер моя душа розбита. І тільки він зумів повернути мені тепло…