Нові імена не з’являються з нічого: насамперед потрібні «досвід — син помилок важких», без якого нема що сказати. Зоя Казанджі достатньо досвідчена в спілкуванні з людьми, достатньо освічена, щоб використати цей досвід, і достатньо вміла, аби вкласти все почуте-побачене-пережите в короткі розповіді. Так, саме так живуть її герої: інколи банально, інколи несподівано, найчастіше — звично. Так, сама по собі життя значно цікавіше за літературу. Але при всьому цьому письменники пишуть, а читачі читають… Книга Зої Казанджі — це ще одна спроба достукатися до всього доброго й людського, що загрузло в щоденності побуту, щоб підвищити опір нашої душі.
«Якби я була…» — це 88 міських історій у стилі facebook на 240 сторінках. Сама Зоя Казанджі каже, що це «короткі начерки, де немає імен героїв, немає місць їхнього проживання, практично немає віку. Лишень емоції, стосунки, почуття. Це те, що відбувається й може відбуватися з кожним із нас».