Еклезіаст

Назва книги є грецьким калькуванням слова קהלת (від קהל — «збирати»), що означає проповідника в зібранні; тому в грецькому перекладі з івриту і, відповідно, в християнському каноні більшості конфесій книга називається Екклезіаст або Екклезіаст (давньо-грец. ἐκκλησιαστής — «оратор у зібранні»).

Книга Екклезіаста в багатьох аспектах є унікальним явищем у складі Біблії, помітно відрізняючись від усіх інших книг авторським способом мислення. Ймовірно, навряд чи можна назвати в складі Старого Завіту книгу, яка мала б більше впливу на думки читачів протягом століть, що минули з моменту її написання[4]. Навіть далекі від віри мислителі зверталися до неї як до одного з найглибших філософських трактатів.
Збереглися заперечення юдейських богословів Талмуду проти включення Книги Екклезіаста до складу Біблії (Шабат, 30б). Про неї прямо говорилося, що вона містить єретичні погляди (Вайїкра Раба, 28а).

Екклезіаст, описуючи картину вічного круговороту всесвіту й людини, каже, що накопичення багатства, почестей, посад, насолод — і навіть праведна праця та народження дітей — усе це вже було «під сонцем», і все це — марнота (безглуздо, безцільно).