— Навіщо ти це зробила? Навіщо позначила мою територію, кішко? Шукала смерті?
— Гірше. Шукала, де пожерти. А ти опинився на шляху до мого обіду.
Я — попаданка зі ускладненнями. Замість палацу — глухий ліс. Замість принца — буркотливий рись-вигнанець, який дивиться на мене, як на блохасту нахалку, що забрела в його лігво. Він — вигнанець. Я — вигнанка. Він сильний. Я… вчуся. Ми ділимо одну територію, одну здобич і одне на двох відчайдушне самотнє. Але коли за мною приходять із минулого, вимагаючи повернутися в зграю, яка мене зрадила, мій похмурий звір раптом показує ікла. Виявляється, він вважає цю «блохасту нахалку» своєю. І тепер усьому світу доведеться дізнатися, як люто дикі рисі захищають те, що належить їм.