«Я не дуже люблю тинятися по кухні, але інколи невидимий плин річки під назвою „Мій Прекрасний Робочий День“ приносить туди, де сковорідки так апетитно цмокають, де ножі наполегливо стукають по дошках, а мікроскопічні частинки найрізноманітніших спецій пливуть від плити до плити, кружа голову, дражнячи апетит. Запашна пара клубками летить до стелі й, перш ніж щезнути, малює короткі фрагменти історій, загадкові образи та таємні знаки. О, якби стіни кафе могли говорити…»