— Як ти міг?! — горло стискає спазм. Я дивлюся на пом’яте ліжко, на спину чоловіка й на мереживні трусики на підлозі. Чужі трусики.
— Діна?
Гліб скочує.
— Я-я подаю на розлучення, — кажу перше, що спадає на думку від шоку.
— Не неси дурниць! — рявкає чоловік, уже повністю опанувавши себе.
— З чим ти залишишся? Будинок, заощадження, дочка — все моє!
— Лялька піде зі мною.
— І не розраховуй! Я не дам тобі розлучення.
«Не дасть?» Поживемо — побачимо. Після всіх принижень, пережитих за роки шлюбу, тепер я боротимусь. І мститиму.