Немає на світі такого місця, яке людина бачить і про яке думає частіше, ніж власний дім. Для більшості це поняття однозначне: надійний фундамент, міцні стіни, дах над головою, що захищає від дощу, вітру та спеки. Людина будує дім, протиставляючи своє життя стихії. Вона бореться з нею, щоб здобути перемогу. Або ж це все лише ілюзія? Тоді життя й стихія — частини єдиного цілого, представленого в романі дивовижно точним і яскравим чином.
Тема дому близька абсолютно всім. Відчуття дому — одне з найдавніших. Воно з’явилося ще до того, як люди навчилися будувати. Дім — це все, що людина створює навколо себе і на свій розсуд. Це відгороджений простір, що підкреслює її індивідуальність, оболонка комфорту, яка допомагає їй долати труднощі й незручності великого світу, поданого в романі метафорично.
Можна сказати, що автор створює свій світ і влаштовується в ньому, залучаючи до цього процесу й читача.
Дія роману відбувається в альтернативній реальності, і лише на початку здається, що це реальність комп’ютерної гри на кшталт «The Sims». Насправді — це альтернативний світ, у якому люди з’являються вже дорослими і, з’явившись, змушені жити за правилами божевільного лібералізму: тут нічого не дається просто так, кожен може заробити стільки, скільки зможе, неспроможних вижити відбраковують (їх вивозять у невідомому напрямку в машині з написом «Обережно, люди»), правда, тут діє також і ідеальний контроль: неможливо обманювати, красти, усі придбання мають бути зроблені відповідно до правил. Як не кажи — ідеальна ліберальна модель у своєму найдрастичнішому нахилі.