Долина юності

«Долина юності» — короткий автобіографічний роман, у якому Ежен — швейцарський письменник і сценарист румунського походження — з незвичайною щирістю та гумором розповідає про своє дитинство й юність.

Це роман про дорослішання, про дитинство й юність письменника, де відправною точкою слугують найрізноманітніші речі, які стали для автора джерелом щастя або горя. Він вийшов у 2007 році, а вже наступного був поставлений на сцені швейцарським режисером Крістіаном Денізаром.

«Долину юності» можна було б порівняти з «Чемоданом» Сергія Довлатова, де автор-герой через речі, що потрапили в емігрантський багаж, підводить підсумок певному відрізку свого дорослого життя. «Долина юності» — про «чемодан», з яким автор іде в зрілість і який залишиться з ним на все життя.

Через предмети ви дізнаєтеся про долю маленького хлопчика — сина політичних біженців із Бухареста, який у 1970-ті роки опинився в Швейцарії у віці шести років і, незважаючи на культурний шок, знайшов своє покликання у професії письменника. Трогальні, смішні й інколи трагічні епізоди його життя дозволяють нам подивитися на Швейцарію іншими, вільними від стереотипів, очима.

«Ось історія моєї юності у двадцяти предметах: десять, із якими мені було добре, й десять інших, від яких мені було зле. Черевик, румунський буквар, мопед розкажуть про мене краще, ніж це зробив би я сам».

Ежен Мельц (псевдонім Ежен) народився в Бухаресті в 1969 році. У 1975 його сім’я емігрувала до Швейцарії, де він зараз живе й працює. Він писав тексти пісень, працював хронікером у газеті та на радіо, створює тексти для театру, пише оповідання й інші літературні тексти.

За книгу «Долина юності» Ежен був удостоєний премії слухачів франкомовного радіо Швейцарії та премії «Література кордонів» франко-швейцарської асоціації. У 2000–2002 роках очолював Швейцарське товариство письменників.

Ежен Мельц, відомий, як просто Ежен, народився в 1969 році в Бухаресті, Румунія. Його сім’я переїхала до Лозанни, коли йому було шість років. Він починав свою письменницьку кар’єру з текстів пісень для рок-групи «Сахарин» і як ведучий колонки в різних газетах. Він написав два збірники оповідань «П’ятнадцять метрів слави», «Консервний ніж», але також історію про втрату пам’яті під назвою «Моє ім’я» (вид. «l’Aire») і «Памукале, казкова країна: справжній путівник до нереальної країни» (вид. «Autrement»). У 2007 році для юних читачів він написав «Долину юності» (вид. «La Joie de lire») і здобув Премію слухачів швейцарського радіо. (Prix des auditeurs de la Radio Suisse romande). Кожна глава розповідає про предмет, що вплинув на автора, і розповідає історію Ежена, починаючи з його життя в Румунії часів Чаушеску до життя в Швейцарії. Із цих оповідей про своє дитинство він створив п’єсу, яку ставлять у школах і бібліотеках. Разом із російською дружиною Олександрою Кауровою він у 2003 році написав книгу «За фасадами Санкт-Петербурга, 18 зустрічей у внутрішніх двориках». Він викладає швейцарську літературу в інституті в Бієлі.

Вирісши в Швейцарії в родині емігрантів із соціалістичної Румунії, автор «Долини Юності» Ежен — родом водночас із запорошеного Бухареста часів Чаушеску — із чергами та небайдужою громадськістю — і з університетської, індивідуалістичної та чопорної Лозанни, одного з культурних центрів стабільної Швейцарії 70-х і 80-х років, де він дорослішатиме в багатоповерхівці з видом на віллу Жоржа Сіменона, мріяти про скутер, фанатіти від «Зоряних війн»… Саме причетність до обох культур дає Ежену можливість подивитися на обидві країни — а також на себе, що росте, — наче трохи відсторонено, з м’якою іронією та особливою мудрістю, притаманною письменникам-емігрантам, навіть якщо вони емігрували в ранньому дитинстві, із поблажливою розсудливістю.