Коли по телевізору показували «Довгу дорогу в дюнах», вулиці міст порожніли. Олег Руднєв розповів історію, яка викликає справжні й сильні емоції. І насамперед — безмежне співчуття героям, які могли б бути щасливими, якби не… війна, не зміна влади, не страшні обставини. Марта й Артур ішли назустріч одне одному тридцять років і жодної миті не переставали любити, не забували одне про одного. Любов зберігала їх, не давала зникнути, загинути. Вони лишили собі право мріяти й сподіватися — і ця мрія робила їх вільними. Сьогодні, через багато років, книга й далі читається з великим інтересом — саме тому, що вона про справжнє життя, де добро і зло завжди поряд і немає абсолютного щастя, але є любов, яку, як нагороду, отримують ті, хто в неї вірить.