Добрі вісті

Я знаю Оптину пустинь уже давно — майже шістнадцять років, з 1874 року. За цей час я бував там нерідко: раніше довго жив у монастирі і взимку, і влітку, а тепер уже майже четвертий рік перебуваю поруч із ним постійно, нікуди не виїжджаючи. І я виразно бачу, наскільки багато змінилося на краще. На моїх очах помітно зросло прагнення людей бути ближчими до Церкви та її передання, а також потреба в духовному наставництві.

З роками дедалі частіше сюди приїжджають не лише заради простої цікавістьі й не тільки через національне почуття — щоб подивитися на щось справді російське, на лад, що зберігає основи, якими жили наші предки, на добре влаштований російський монастир. Ні: безліч ознак говорить про інше — за останні роки значно посилилися саме особисті релігійні запити.