Дівчина для боса

«Лелька! Туди прийшов такий мужик — аж очам не віриш. Високий, спортивний, як із обкладинки “Форбс”. А тачка в нього велика й чорна. Я мало не зомліла, поки проводжала його аж до третьої “ВІПки”. А запах! Я абсолютно не розумію, що він забув у нашому районі, але треба подумати, як поїхати з ним…» — Лізка — наш метрдотель у спідниці — нахиляється до дзеркала, перевіряючи помаду. «Тільки не залий підлогу слиною — на підборах послизнешся», — сміюся я, ставлячи брудний посуд на стіл…»