Дембельський акорд

Армійська доля Віталія Кривенка трохи нагадує долі героїв гучного фільму «9 рота». Спершу Віталія навчали «азам військової служби» жорсткі сержанти й прапорщики в загальновійськовій навчальній частині. Потім за командою 60А його направили в Афганістан, у 12-й гвардійський полк провінції Герат. Розпочав із посади старшого майстра артозброєння, а згодом потрапив у мотострілецьку 9-ту роту на посаду командира відділення. Він пережив усе, що випало на його сувору солдатську долю, бачив і запам’ятав усі жахи та передряги війни, а потім переніс спогади на папір. Так народився цей роман. Нині він живе на Крайній Півночі, у місті Ноябрьськ, працює на залізниці.

Батьки завалили Міністерство оборони листами — як же так, тільки що отримали від сина вістку: «Чекайте, за місяць приїду». А слідом — цинковий трун. І тому в 1987 році вийшов наказ: дембелів в Афганістані до бойових дій не залучати. Але людей не вистачало, та й дембеля самі не заперечували — під час рейду час минає швидше. Так вирушили на полкову операцію Юра, Хасан, Нурлан і Урал — «дідусі Радянської Армії», екіпаж БТР-472. Від першої крові до останньої крові — шлях кожного солдата на тій війні.