Це останній російський роман Володимира Набокова, який може бути по праву названий вершиною його російськомовного періоду творчості й одним із шедеврів російської літератури XX століття. Розповідаючи про творче становлення молодого письменника-емігранта Федора Годунова-Чердинцева, ця глибоко автобіографічна книга торкається найважливіших набоковських тем: долі російської словесності, загадки істинного дару, ідеї особистого безсмертя, досяжного через спогади, любов і мистецтво.