— Краще б ви мене вбили, — ридає дівчисько. — Дядя калим узяв. Гостей двісті покликав…
Мене морщить від головного болю, я жадібно п’ю воду.
Що це за дівчина? Звідки вона взагалі взялася в моєму номері? І чому на ній весільна сукня? Гарна. Молоденька. У всьому золоті. Тисяч на п’ятсот коштовності… Отже, точно не…
— Поруґа мені! Поруґа родині… — продовжує вона тремтіти в істеричному нападі.
— Він же тепер гроші забере… Скаже: «кйлі» брудна. Тільки бити…
— Хто він?
Пытаюся докопатись до суті.
— Дя… мат… — стукає зубами.
— Хто? Це якою мовою?
— Наречений… — поправляє дівчинка й далі переходить на говір, який я не можу перекласти.
Я тягнуся до телефону й набираю хлопців.
— Чуваки, а що вчора взагалі було?