— Годі знущатися наді мною. Просто дай мені проклятий розлучення й живи як хочеш, ні від кого не ховаючись.
— Схоже, ти забула, люба. Ми з тобою маємо шлюбний договір. І в тебе лише один шлях із цього шлюбу — на кладовище.
— Неправда, Марат. Я зможу піти.
— Але не раніше, ніж ти народиш мені спадкоємця. Тоді дитина залишиться зі мною.
— Я ніколи не народжу від такого чудовиська й не дам тобі з нього виліпити свою копію!
— Тоді тобі доведеться терпіти, або виконувати договір. Хоча раптом хтось із твоїх подруг захоче зайняти твоє місце? Тоді ти зможеш бути вільна.
Марат Валієв був найзаздріснішим холостяком не лише в місті, а й у регіоні. Красивий, багатий і, що приховувати, небезпечний, він закохав мене в себе одним клацанням пальців. П’ять років я жила, думаючи, що щасливішої за мене не буває. Любила чоловіка всім серцем і планувала народження дітей.
Та все змінилося, коли я дізналася про його розваги. Про дрібні витівки, які прийнято тримати в таємниці від дружин. І відтоді моє життя перетворилося на пекло.