Жива, неортодоксальна історія взаємодії політики й мистецтва, влади й суспільства, Царя та Театру.
Великий театр — один із найвідоміших брендів Росії. На Заході слово Bolshoi не потребує перекладу. Але так було не завжди. Довгі роки головним музичним театром імперії вважався Маріїнський, а Москва була своєрідною «театральною Сибір’ю». Ситуація різко змінилася до кінця XIX століття. Зусиллями меценатів було створено квітучу культуру — і на гребені цієї хвилі злетів і Великий. У ньому сяяли Федір Шаляпін, Леонід Собінов, Антоніна Нежданова, Сергій Рахманінов. Перші післяреволюційні роки стали найважчими в історії театру. Ленін із фанатичною наполегливістю прагнув його закрити. А в ролі рятівника виступив… Йосип Сталін, оцінивши Великий як професійний політик.
Великий театр завжди був важливим інструментом у діалозі влади й суспільства. Книга культуролога й музикознавця Соломона Волкова — політична історія Великого від ХІХ століття до наших днів. Історія взаємодії Царя й Театру.
Зміст:
Більше ніж театр
Частина перша. Становлення Великого театру. Епоха Верстовського.
Розділ 1. Верстовський: ранні роки
Розділ 2. Микола I, Верстовський і Глінка
Частина друга. Великий на переломі епох: тріумфи й випробування.
Розділ 3. Шаляпін, Теляковський і Микола II
Розділ 4. Грозове десятиліття: 1914–1924. Ленін, Луначарський, Малиновська
Частина третя. Сталін і Великий театр.
Розділ 5. «Головановщина»
Розділ 6. Сталін у ложі: випадок “Леді Макбет Мценського повіту”. Класика на службі політики: випадок “Івана Сусаніна”
Розділ 7. Війна і Великий театр
Розділ 8. Повоєнні роки
Частина четверта. Великий — від «відлиги» до наших днів
Розділ 9. Часи Хрущова
Розділ 10. Роки Брежнєва
Розділ 11. У дорозі: від перебудови до сучасності