Зойка Семенова й не помітила, як уплуталася в моторошну історію. Вона ж — та сама, яка все життя вважала, що «боятися — соромно!» Спочатку на їхньому поверсі з’явилися нові мешканці: тато з підлітком-сином. Здавалися цілком звичайними, але якісь бліді — ніби стерті. Потім Зойка підібрала на сходах коштовний медальйон. Річ належала новому сусідові — і дівчинка, звісно, повернула б її господарю, якби той раптом не зник. За кілька годин за Зойкою почали полювання дивні істоти, яких більше ніхто, крім неї, не бачить… Увесь світ потонув у тумані.
Валерка сидів на старому причалі й вдивлявся в густу білу завісу… Раптом він почув дивну розмову, а потім побачив човен, залишений без нагляду. Куди подівся його господар? І хто взагалі наважиться плисти річкою в таку погоду?! Вирішивши знайти відповіді, хлопчик дізнався: відбувається щось дуже серйозне. Під час туману поруч із їхнім містом зникають люди, а спецслужби поки що не змогли відшукати жодних слідів зниклих. Валерка боїться, що він знає, кого можуть забрати наступним…
Це тихе місце зовсім не здавалося страшним: скоріше схоже на сад, ніж на кладовище. Густі дерева, старовинні мармурові плити, вазони з витонченими кам’яними квітами… Навіть засмутила Юлечку, яка обожнювала страшилки. Але засмутилась вона не надто, адже літні канікули у Франції — мрія будь-якого підлітка! Юля оглядала визначні місця, спілкувалася з подругами, знайомилася з місцевими хлопцями й чудово проводила час. Вона не здогадувалася, що привиди старого кладовища вже звернули на неї увагу…
Як таке взагалі могло статися? Ще мить тому Володя сидів поруч із дідом у вертольоті… а тепер стоїть посеред густого, непрохідного хащі один-однісінький! І абсолютно не уявляє, що робити, куди йти. А тайга навколо шепоче тисячею голосів, дерева тягнуть до нежданого гостя колючі хижі лапи, а очі звіра, захованого лісовими тінями, горять тривожним жовтим вогнем… Схоже, Володі попереду випробування складніші, ніж шкільні іспити!