Бінокль

І ось наші очі закриті, і ми не бачимо своєї реальності — а найжахливіше, ми не бачимо себе. Ми наче ліхтар, світло якого уособлює наше прагнення змінити світ: яскравий промінь світла з відстанню стає більшим, але розсіюється й стає невпевненим. Душа, наповнена лужними батарейками, вимагає від світла ілюзій, та перед смертю ліхтар повертається у твій бік і світить так яскраво, що ти знімаєш свій похідний мішок егоїзму, стаєш на коліна й просиш згасаюче око позначити твоє життя бодай краплею сенсу.