Питання щастя досі відкрите, як кватирка, через яку можна побачити зорі, а можна просто курити…
Квиток купиш, поїдеш у Пітер — можна й одному. У когось обов’язково закохаєшся, у крайньому разі — у місто. Будеш латати чорні дні білими ночами, зводити й розводити мости, дороги яких впираються в розмітку аж у небо.
Досягти висот, стати великим — от і йому здавалося, що з висоти видно все. Але все, що він побачив: місто холодне, люди не змінюються, тижні пролітають, а в неділю ввечері всі замислюються про щастя. Хтось перетравлює суботу, інші не перетравлюють понеділок.